Сиділи каліки, просили подайте
Чи хліба, чи лепту, чи щось там на свитку.
Той кинув монетку. Цей-"Не заважайте!"
Та ще й машинально пощупав калитку.
Сиділи каліки. Роками сиділи.
Давно до них звикли місцеві віряни.
На них милосердю дітей своїх вчили
Прихильні до жертвенності громадяни.
Були там без рук, і без ніг, і без сили.
Свої в них закони. Своє у них братство.
Одні з доброти ще й новеньких учили,
А інші для себе збирали" багатство".
Траплялись між ними філософи сиві.
Вони заслужили права говорити.
Й резонно звучали слова співчутливі:
Змирися з речами яких не змінити.
Змирися. . . Змирися. . . - підхвачував вітер
І вихором ніс їх по сходинках храму.
Що є то вже є. . . Можна скніти чи жити
Й тобі коли зроду не ходиш ногами.
Був день у історії Єрусалиму:
Каліка, апостоли, Красні ворота. . .
Хмаринка надії в очах ледь вловима,
А в інших очах - співчуття і турбота.
-Вставай та ходи! і зірвавсь бідолага.
Підскакував в храмі та Господа славив.
А зверхність мирян і бундючих зневага?
їх жах, наче блискавка одяг, розплавив!
І каявсь народ приголомшений дивом.
Епохи підхоплювали естафету,
Писали в історію чуда курсивом:
Во Ім'я Ісуса Христа з Назарету!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Декілька хвилин назад читала це місце в Новому Заповіті. І раптом - знову ця ж історія, в вашому вірші. Дякую. Зворушує. Слава Богу за Ісуса Христа! Комментарий автора: Дякую, Надіє.
Далеко – далеко . - Николай Зимин В край тот , я не скрою ,
Тяжело дойти
Грешною душою
С горечью в груди .
Но я верю , будем
Там мы , друг , с тобой ,
Пусть порой и любим
Грешный и земной .
Пусть твердит слепая ,
Глупая душа ,
Что она , дру г , рая
В небе не нашла .
Знаю , ту дорогу
Нелегко найти .
Но на небо , к Богу ,
Нужно нам идти ...
Поэзия : Не холоден ты, не горячь ... - Vladimir (PVL) Как много сегодня людей называющих себя христианами , ведут абсолютно пассивный образ христианской жизни..., а зашедшие прочесть стих похоже совсем залединевшие, так что даже рука не поднимается написать отзыв... Ничто , никого не волнует... куда идем и попадем туда ли???
